зажовклий
ЗАЖОВКЛИЙ, а, е. 1. Який зажовк, став жовтим, жовтавим. Де-не-де зеленіє бліде зажовкле стебло... (Мирний, III, 1954, 106); Відімкнув [Кошовий] замок вогнетривкої шафи і вийняв... рукопис.. Загрубілий від давності й зажовклий папір (Ле, В снопі.., 1960, 9).
2. Який набув від хвороби, втоми і т. ін. відтінку жовтизни (про колір шкіри). Кликнули слугу Мосипенкову, зажовклу, захарчовану дівчину (Мирний, IV, 1955, 199); Миронич з утіхою стежив, як оживав хлопець, рум'яніло зажовкле лице, блискотіли очі (Горд., II, 1959, 117).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зажовклий | зажовкла | зажовкле | зажовклі |
Родовий | зажовклого | зажовклої | зажовклого | зажовклих |
Давальний | зажовклому | зажовклій | зажовклому | зажовклим |
Знахідний | зажовклий, зажовклого | зажовклу | зажовкле | зажовклі, зажовклих |
Орудний | зажовклим | зажовклою | зажовклим | зажовклими |
Місцевий | на/у зажовклому, зажовклім | на/у зажовклій | на/у зажовклому, зажовклім | на/у зажовклих |