зарожевілий
ЗАРОЖЕВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зарожевіти. Густі пасма кучерявого волосся спадали, мов стиглий льон, обрамляючи її чисте, зарожевіле від внутрішнього хвилювання лице (Шиян, Баланда, 1957, 57); // у знач. прикм. Далеко над вранішніми зарожевілими водами стелились материнські причитування (Гончар, Таврія, 1952, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зарожевілий | зарожевіла | зарожевіле | зарожевілі |
Родовий | зарожевілого | зарожевілої | зарожевілого | зарожевілих |
Давальний | зарожевілому | зарожевілій | зарожевілому | зарожевілим |
Знахідний | зарожевілий, зарожевілого | зарожевілу | зарожевіле | зарожевілі, зарожевілих |
Орудний | зарожевілим | зарожевілою | зарожевілим | зарожевілими |
Місцевий | на/у зарожевілому, зарожевілім | на/у зарожевілій | на/у зарожевілому, зарожевілім | на/у зарожевілих |
зарожевіти
ЗАРОЖЕВІТИ, ію, ієш, док. Стати рожевим. Широка річка понялась на захід вогняною барвою, далі зарожевіла, засяла блакиттю (Коцюб., І, 1955, 142); Зарожевіли тумани і піднялись завісою вгору (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 58); Улька остаточно видужала. Її щоки зарожевіли, зеленкуваті очі знову заясніли (Добр., Ол. солдатики, 1961, 202); // безос. На сході вже зарожевіло (Сос., II, 1958, 265).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зарожевію | зарожевіємо |
2 особа | зарожевієш | зарожевієте |
3 особа | зарожевіє | зарожевіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зарожевів | зарожевіли |
Жіночий рід | зарожевіла | |
Середній рід | зарожевіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зарожевіймо | |
2 особа | зарожевій | зарожевійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зарожевівши |