каолін
КАОЛІН, у, ч. Біла вогнетривка глина, що використовується для виготовлення фарфорового та фаянсового посуду, у паперовому виробництві тощо; порцелянова глина. З каоліну виготовляється переважна більшість фарфорових, фаянсових, керамічних виробів. Застосовується він в алюмінієвій, гумовій, кабельній, целюлозно-паперовій промисловості (Роб. газ., 11.VIII 1965, 1); Тут [на Київщині й Житомирщині ] знаходяться багаті родовища каолінів (Цюпа, Україна.., 1960, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каолін | каоліни |
Родовий | каоліну | каолінів |
Давальний | каолінові, каоліну | каолінам |
Знахідний | каолін | каоліни |
Орудний | каоліном | каолінами |
Місцевий | на/у каоліні | на/у каолінах |
Кличний | каоліне | каоліни |