крякати
КРЯКАТИ, крякаю, крякаєш і крячу, крячеш, недок. 1. Видавати звуки «кря-кря» (про птаха родини воронових; каркати (у 1 знач.). Убрався між ворони і крякай як вони (Номис, 1864, № 5880); На стрісі.. Сів ворон та й кряче, недолю віщує (Фр., XIII, 1954, 94); Стало чуть, як гайвороння кряче, Ворушачи.. гілля дібров (Бажан, Роки, 1957, 228).
2. перен., розм. Віщувати, накликати нещастя, невдачу. - Журно! - промовила [мати],- все думається.. Та ще й сон такий бачила сю ніч.. Поганий сон, сину! - Ат, не крякайте, мамо! (Головко, І, 1957, 69).
3. Видавати звуки «кря-кря» (про качок); кахкати. За городом качки пливуть. Каченята крячуть (Укр.. лір. пісні, 1958, 203); Там лиски чорніють. Там крижні крякають у ситняках, - І так щодня (Рильський, І, 1956, 76).
4. рідко. Те саме, що квакати; кректати (у 2 знач.). Сова З-під стріхи в поле вилітає, А жаби крякають, гудуть (Шевч., II, 1953, 16); Десь за Россю на болоті крякали жаби (Н.-Лев., І, 1956, 62).
5. тільки крякаю, крякаєш і т. д. Те саме, що кректати 1. Демид Пампушка, слухаючи [Оврама], аж підстрибував од нетерплячки, аж крякав басом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 268); Дзвеніли чарки, .. захмелілі друзі, випиваючи ще по одній, крякали (Кол., Терен.., 1959, 41).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крякаю | крякаємо |
2 особа | крякаєш | крякаєте |
3 особа | крякає | крякають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крякатиму | крякатимемо |
2 особа | крякатимеш | крякатимете |
3 особа | крякатиме | крякатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | крякав | крякали |
Жіночий рід | крякала | |
Середній рід | крякало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крякаймо | |
2 особа | крякай | крякайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | крякаючи | |
Минулий час | крякавши |