потрошити
ПОТРОШИТИ, шу, шиш, недок., перех. 1. Виймати нутрощі з убитої тварини. Оселедці вимочують у холодній воді, потрошать, відрізують голови, хвости і плавники (Укр. страви, 1957, 51); Коли йому давали потрошити недобитого звіра, він витягав із шкіряного чохла гострого мисливського ножа (Тют., Вир, 1964, 416); // розм. Робити розтин; анатомувати. Він після побоїв на вечорницях.. вмер, та й суд виїжджав, і німець його потрошив (Кв.-Осн., II, 1956, 107); // перен., розм. Убивати, різати. Велів [Еней] всіх сікти та рубать. Пішли Латинців потрошити (Котл., І, 1952, 287); Узимку в кучугурах снігу вовки поїдали задавлених овець і собак, лисиці потрошили курей (Панч, Гарні хлопці, 1959, 45).
2. перен., розм. Витягати що-небудь звідкись, випорожнювати щось, забирати в кого-небудь (майно, гроші і т. ін.). Татари ганяли по табору, як хорти за зайцями, хапали людей, хапали коней, здирали сідла, потрошили вози (Панч, Гомон. Україна, 1954, 344); // Спустошувати, розоряти що-небудь. Перестрибували [свині] через тини й люто потрошили чужі городи (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 12).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потрошу | потрошимо |
2 особа | потрошиш | потрошите |
3 особа | потрошить | потрошать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потрошитиму | потрошитимемо |
2 особа | потрошитимеш | потрошитимете |
3 особа | потрошитиме | потрошитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потрошив | потрошили |
Жіночий рід | потрошила | |
Середній рід | потрошило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потрошімо | |
2 особа | потроши | потрошіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | потрошачи | |
Минулий час | потрошивши |