проїзний
ПРОЇЗНИЙ, а, е. 1. Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). Саги у лататті срібнім, під наморозі сивиною, Стоять у присмерку, край колій проїзних (Зеров, Вибр., 1966, 484); Головні вулиці, як правило, мають більшу ширину проїзної частини (Автомоб., 1957, 254).
2. Який надає право на проїзд яким-небудь видом транспорту. Брати Глущуки порадились між собою і вирішили, що Антонові треба їхати додому. Вони склали свої заробітки, бо одного не вистачало, щоб купити проїзний квиток (Чорн., Визвол. земля, 1950, 43); Проїзні документи .
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | проїзний | проїзна | проїзне | проїзні |
Родовий | проїзного | проїзної | проїзного | проїзних |
Давальний | проїзному | проїзній | проїзному | проїзним |
Знахідний | проїзний, проїзного | проїзну | проїзне | проїзні, проїзних |
Орудний | проїзним | проїзною | проїзним | проїзними |
Місцевий | на/у проїзному, проїзнім | на/у проїзній | на/у проїзному, проїзнім | на/у проїзних |