пуття
ПУТТЯ, я, с. 1. розм. Добрі наслідки чого-небудь; щасливі, сприятливі обставини для кого-, чого-небудь; користь від когось, чогось. Та й сину мій, одинчику, Та гарне твоє життя! Та не слухав отця, неньки, Та таке в тобі пуття (Чуб., V, 1874, 1032); [Роман:] Ви, пане писарю, згорда дивитеся на мужика..; а коли б ви балакали з ним, як з рівнею, було б пуття (Кроп., ІІ, 1958, 16); Боюсь людей, що проживуть як гості все життя.. Живе метелик теж, однак яке у тім пуття, Яка любов-краса, коли веселими руками Не твориш світу доброго навкруг (Стельмах, V, 1963, 209).
Без пуття, у знач. присл. - даремно, марно; не так, як слід. [Гнат:] Пропав зрадник! Так пропаде і Сава без пуття, без слави, так пропадуть всі зрадники свого народу!.. (К.-Карий, II, 1960, 289); Навіщо мучусь я і скнію без пуття? (Рильський, Поеми, 1957, 28); Під кашкетом сторч, скуйовджено і без пуття вихрилося препаскудне руде волосся (Смолич, II, 1958, 70); До пуття (путтям), у знач. присл. - як слід; розумно, доречно. А я вам дам порадоньку - Як жити до пуття: Кохайте щиро правдоньку - І дасть вам бог одрадоньку Щасливого життя (Гл., Вибр., 1951, 71); - Убогість вас, Мелашко, засліпила. Ви вік прожили у своїй злидоті, - шматка хліба до пуття не з'їли (Кос., Новели, 1962, 149); Ні про що він путтям думати вже не міг (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 209); [Хламушка:] Та що таке, - кажіть путтям (Коч., II, 1956, 57).
@ Доводити (довести) до пуття див. доводити; Доходити (іти, дійти) до пуття - відбуватися, розвиватися так, як слід, як треба; бути доречним у даних обставинах. Подружжя здружилось. Добре жилось йому, добре любилось, Все, що не зроблять, - ішло до пуття, Значить, правдиво звело їх життя (Шер., Дорога.., 1957, 104); З надходженням холодів мало не цілком припинилися й.. геолого-свердлильні роботи.. Це давало привід місцевим людям робити свої висновки, натяки, застереження. - ..Чи воно ж і до пуття коли дійде, чи так, пововтузились на воді, наробили скрізь у скелях дір - та на тому й кінець? (Коцюба, Нові береги, 1959, 11); Збивати (збити) з пуття див. збивати; Збитися з пуття див. збиватися; Зводити (звести) з пуття див. зводити; Наводити (навести) на [добре] пуття - те саме, що Наставляти (наставити) на пуття (див. наставляти2). Усім він давав тоді пораду, і бідним, і удовам, і сиротам, навчав на добро, наводив на добре пуття (Н.-Лев., IV, 1956, 168); Наставляти (наставити) на пуття див. наставляти2; Щоб тобі пуття не було! - уживається як лайка.
2. заст. Путь, путі. Пливуть [троянці] - аж вітри забурчали І закрутили не шутя, Завили різно, засвистали, Нема Енеєві пуття! (Котл., І, 1952, 158); В утомі з довгого пуття.. Сюди, вандрівче, ти пристань! (Фр., X, 1954, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пуття | |
Родовий | пуття | |
Давальний | путтю | |
Знахідний | пуття | |
Орудний | путтям | |
Місцевий | на/у путті | |
Кличний | пуття |
путь
ПУТЬ, і, ж., заст. ч. 1. Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога. - Про земські, бач, Діла зібрались [пани] рахувати: Мости де ставить, путь вести (Мирний, V, 1955, 284); Чорний ворон сидить на могилі, де до міста наїжджена путь (Сос., І, 1957, 205); * Образно. Ще хвилина, і місяць урочисто випливе з моря і простеле до самого берега широку, прозору путь (Л. Укр., III, 1952, 608); // Місце, лінія у просторі, де що-небудь пересувається. Оповідає [пісня] про путь місяцеву.. І через що зимове поспішає до хвиль Океану Сонце (Зеров, Вибр., 1966, 243); Повітряні путі; // перев. мн. Залізнична або трамвайна колія, рейки. Є такі машиністи.. Скільки, їх загинуло на своєму високому посту, скільки врятували вони чужого.. життя на важких путях-коліях своєї залізничної держави! (Довж., І, 1958, 38).
2. Місце, яким можна пройти, проїхати, по якому хто-небудь іде, їде, щось пересувається; дорога, шлях. - Гори, проклята зірко! на сто миль Марії й синові освічуй путь собою (Л. Укр., І, 1951, 421); Я зарубками на деревах Безстрашну путь свою значив (Рильський, III, 1961, 292); Міліціонер спиняє Рух машин - дає їм [дітям] путь (Нех., Хочу буть.., 1949, 15); * Образно. Із школи Путем терновим розійшлись Обидва. Божії глаголи, Святую правду на землі І прорекли, і розп'ялись За воленьку, святую волю! (Шевч., II, 1963, 370); // Відстань, яку хто-небудь пройшов, проїхав або яку треба пройти, проїхати комусь. Я йду без жалю - так було треба. Яка прекрасна моя дорога... остання коротка путь... (Коцюб., II, 1955, 190); Всю уже путь ми на полі пройшли скаковому, - Коням з гарячої шиї пора хомути поздіймати (Зеров, Вибр., 1966, 218); До радгоспу звідси далеко, лежить туди курявна степова дорога, але Тоня, щоб скоротити свою путь, вирішує брести через лиман навпростець (Гончар, Тронка, 1963, 224); // перен. Доступ до кого-, чого-небудь, можливість досягти чогось. [Горленко:] Читали постанову уряду про будівництво сіл? Це ж таку нам путь відкрито... (Корн., II, 1955, 91).
@ Прокладати (торувати і т. ін. ) путь: а) просуваючись у певному напрямку, розчищати собі прохід. З півдня й півночі армії путь прокладають в снігах по коліна (Сос., II, 1958, 267); По річці вплав пливуть [скіфи] І по льоду дзвінкім торують хижу путь... (Зеров, Вибр., 1966, 391); б) (кому ) допомагати кому-небудь досягти чогось; Путь закривати (заступати і т. ін. ) кому; На путі стояти (ставати): а) не давати кому-небудь проходу кудись. У половодді геть-геть луги заливає [річка], Молодому князеві Ростиславенку путь заступає (Мирний, V, 1955, 277); б) перешкоджати кому-небудь робити, здійснювати щось. [Микита:] Прощай, моя зоря... ніколи на путі Тобі я не ставав ні тінню, ні докором (Коч., П'єси, 1951, 71); Розчищати (розчистити) путь кому: а) допомагати кому-небудь просуватися у певному напрямку; б) допомагати комусь досягти, домогтися чого-небудь.
3. Напрямок руху куди-небудь, до певного місця, звідкілясь. Ввесь флот неначе поспішивсь; Мавки бо стали човни пхати, Путем найлуччим [найкращим] направляти (Котл., І, 1952, 254); [Роман:] Були б виїхали назустріч, та не знали, звідки твоя путь, з якої сторони (М. Куліш, П'єси, 1960, 117); У глибину лісів пахучу лежить бійців печальна путь (Сос., II, 1958, 411); // Заздалегідь накреслений, визначений напрямок руху; маршрут, курс. - Це авто спеціально для чужинців, що оглядають околиці. Путь його - невеличке місто Павіа, де є старовинна церква (Ю. Янов., II, 1958, 88); На піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (Рильський, III, 1961, 313); // перен. Спосіб здійснення чого-небудь. Яким мечем махає, такою путтю й погибає (Номис, 1864, № 7085); // перен. Напрямок діяльності, розвитку кого-, чого-небудь. Я знаю, яка тямка й терниста путь українського літератора (Л. Укр., V, 1956, 141); Сашко Птаха сидів зовсім замріяний. От і почалася його путь революціонера (Смолич, Світанок.., 1953, 230); Шановні земляки! За зле ви не візьмете, Коли в дискусіях, що їх ми почали І путь належну їм промовами дали, Свої я висловлю окремі міркування (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 217).)
У путь [вирушати (вирушити, рушати, рушити і т. ін. )] - виходити, виїздити звідкись, кудись. [Суховій:] Козак як сорока на тину: сегодня [сьогодні] тут, а завтра - в путь (Кроп., V, 1959, 313); - Наскидали [купці] старому харчів, лишив хтось рушник, щоб бідний дервіш у пустині міг до намазу умити руки, й подались у свою путь (Коцюб., II, 1955, 152); Вирушили в путь на світанку (Тулуб, В степу.., 1964, 250).
@ Верстати (простувати) путь куди - рухатися в певному напрямі. - Буду в руки златоглави, Китайки хапати,.. В золоті твої чертоги Путь гіркий верстати (П. Куліш, Вибр., 1969, 418); От уже путь до Тірійського замку простує Купідін І подарунки несе (Зеров, Вибр., 1966, 241); Держати путь див. держати; Збивати (збити) з путі істини (істинної, господньої і т. ін. ) кого, книжн. - те саме, що Збивати (збити) з пуття (див. збивати). - Дух гордині, отче Вікентію, збиває вас з путі істини! (Стельмах, І, 1962, 410); - Я думаю, що грішать тепера.. оті кляті нелюди, котрі хочуть чесних і праведних людей з істинного путі збити (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 230); Збиватися (збитися) з путі - те саме, що Збиватися (збитися) з дороги (шляху, курсу і т. ін. ) (див. збиватися). Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Л. Укр., І, 1951, 43); Наставляти (наставити, направляти, направити, наводити, навести і т. ін .) на путь істини (добру, святу і т. ін. ) кого - даючи кому-небудь корисні поради, вказівки, спрямовувати, скеровувати його на правильний шлях у житті. Мої сусіди.. дуже гречно прийняли мене у себе, пан господар навіть все на путь істини наставляв, до мене ж все «ніяк не могли зібратись» (Л. Укр., V, 1956, 213); - Ти, Матвію, бачу, і в бога не віруєш! - намагається [панотець] хоч такими словами приголомшити чоловіка і наставити на путь істини (Стельмах, І, 1962, 86); Тітки та дядини силкувались направляти її на добру путь, чіплялись до неї (Н.-Лев., IV, 1956, 230); Остання (божа, смертна і т. ін. ) путь - про смерть, похорон. На лаві, вже зодягнена в останню путь, лежить Фросина (Стельмах, Хліб.., 1959, 177); Вони обойко одійшли на божу путь (Барв., Опов.., 1902, 434); Проводжати в останню путь див. останній; Стояти на путі (стати на путь) злого (грішників), заст. - опуститися морально. Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого, І з лютим не сяде (Шевч., І, 1963, 339); - Хотілось би чоловікові не стояти на путі грішників, не ходити на совіт нечестивих (П. Куліш, Вибр., 1969, 150).
4. Процес пересування пішки, верхи або за допомогою транспортних засобів; подорож. Із хмари місяць показався, І од землі туман піднявся, Все віщовало [віщувало] добрий путь (Котл., І, 1952, 227); В подорож я до Афін, до учених Афін вирушаю, Хай від любові та путь визволить душу мою (Зеров, Вибр., 1966, 295); Поклавши підборіддя на рушницю, Успенський лежав ницьма на зеленому горбі, згадував тридцятиденну путь від Одеси до Житомира (Панч, В дорозі, 1959, 59); Зимова путь її страшить (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 179).
Збирати (зібрати, виряджати, вирядити і т. ін. ) в путь кого - допомагати комусь готуватися до подорожі. Перед тим, як вирядити їх у путь, Килигей оглядав конвоїрів (Гончар, II. 1959, 64); Збиратися (зібратися, виряджатися, спорядитися і т. ін .) в путь - готуватися до подорожі. В путь Марія нашвидку збиралась Та тяжко плакала, ридала (Шевч., II, 1963, 360); З'являється [Тоня] на подвір'ї з палицею в руці, з рюкзаком за плечима.. Рюкзак, палиця, дорожні сині шаровари... Спорядилася в путь, чи що? (Гончар, Тронка, 1963, 166).
5. заст. Пуття. Далі, як і Ївга підросла, та побачила [Горпина], що з неї великий і добрий путь буде, то й її стала порядку вчити (Кв.-Осн., II, 1956, 256).
@ Путь-дорога; Путь-доріжка; Путь-доріженька, нар.-поет. - те саме, що путь 1, 2, 4. Вирядивши Комара в далеку путь-дорогу, аж у місто, священик клав у тарантас божі молитви й розвозив їх хутірським парафіянам (Ковінька, Кутя.., 1960, 32); [Мотря:] Повертайтеся, поспішайтеся! Стелися ж вам путь-доріженька, м'якенько стелися (Мороз, П'єси, 1959, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | путь | путі |
Родовий | путі | путей |
Давальний | путі | путям |
Знахідний | путь | путі |
Орудний | путтю | путями |
Місцевий | на/у путі | на/у путях |
Кличний | путе | путі |