роздавлений
РОЗДАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до роздавити. Навесні пароплав був роздавлений кригою (Видатні вітч. геогр.., 1954, 100); Кожен користався Дніпром по-своєму. Той гнав на ньому плоти, той купався, а Ганна Лавренко, ця мала його собі тепер люстром, замість люстерка, роздавленого в дорозі (Гончар, Таврія, 1952, 60); [Шервуд:] Роздавлений, я не благаю про помилування. Але чому ж мені судилося помирати так повільно і в таких муках!.. (Лев., Драми.., 1967, 476); // у знач. прикм. Руку розняли - там лежав роздавлений рак (Мирний, І, 1954, 314); Зареготав вітер. В страху останнім ревнули дерева, ріжущим [ріжучим] криком закричало роздавлене якесь звіря (Хотк., II, 1966, 221).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роздавлений | роздавлена | роздавлене | роздавлені |
Родовий | роздавленого | роздавленої | роздавленого | роздавлених |
Давальний | роздавленому | роздавленій | роздавленому | роздавленим |
Знахідний | роздавлений, роздавленого | роздавлену | роздавлене | роздавлені, роздавлених |
Орудний | роздавленим | роздавленою | роздавленим | роздавленими |
Місцевий | на/у роздавленому, роздавленім | на/у роздавленій | на/у роздавленому, роздавленім | на/у роздавлених |