скороминучий
СКОРОМИНУЧИЙ, а, е. Те саме, що скороминущий. Розмовляла [Люба] з Юрієм, згадуючи кожну дрібничку з свого скороминучого щастя (Кочура, Зол. грамота, 1960, 518); Людське життя не таке вже довге, щоб розмінювати його на тимчасові скороминучі захоплення і розчарування (Рад. літ-во, 4, 1967, 25).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скороминучий | скороминуча | скороминуче | скороминучі |
Родовий | скороминучого | скороминучої | скороминучого | скороминучих |
Давальний | скороминучому | скороминучій | скороминучому | скороминучим |
Знахідний | скороминучий, скороминучого | скороминучу | скороминуче | скороминучі, скороминучих |
Орудний | скороминучим | скороминучою | скороминучим | скороминучими |
Місцевий | на/у скороминучому, скороминучім | на/у скороминучій | на/у скороминучому, скороминучім | на/у скороминучих |