СІЛЬ, солі, ж. 1. Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін. Сім год у Крим по сіль ходив [чумак], А сім год до Дону; Ані долі, ані щастя Ні в людях, ні дома! (Щог., Поезії, 1958, 66); - Може, тобі ще й солі треба до страви? - промовила Соломія і поставила перед Денисом, солянку.- Посоли, то буде смачніше (Н.-Лев., VI, 1966, 341); Дід виймає шматок хліба та дрібок солі, починає й собі снідати... (Мирний, І, 1949, 151); Вмочає [Вустимко] картоплину в сіль і запихає її в рот (Багмут, Опов., 1959, 11); Квітує степ на Перекопі. Іскриться сіль на Сиваші (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 9); * Образно. В спільних битвах і горіннях - Дружби сіль кріпка. І Міцкевич в поколіннях Привіта Франка (Мас., Сорок.., 1957, 92); Серед скель, як сон, легких, Я думок тяжкою сіллю Посипав безжурний сміх (Рильський, Мости, 1948, 68); * У порівн. За Ташанню по ярах шуміли, спадаючи, весняні води. Сива паморозь блищала на землі, як сіль (Тют., Вир, 1964, 8); Правда, як сіль, солона (Тют., Вир, 1964, 542); // Біла речовина, що осідає на одязі від випарів поту. Один по одному піднімалися мінометники на висоту за командиром роти. Сорочки на їхніх спинах за ці дні побіліли: на них, пропотілих наскрізь, виступила й позасихала сіль (Гончар, III, 1959, 60).

Зустрічати хлібом і сіллю див. хліб; Подякувати за хліб, за сіль див. хліб; Просимо хліба та солі одвідати див. хліб; Спасибі за хліб, за сіль див. хліб; Хліб та (і) сіль! див. хліб; Цуратися (одцуратися) [від] хліба й солі див. хліб.

^ Кам'яна сіль - мінерал, що за своїм хімічним складом є хлористим натрієм; гірська порода, що складається з цього мінералу; Кухонна сіль - те саме, що хлористий натрій (див. натрій). В харчовий раціон необхідно додавати кухонної солі (Заг. догляд за хворими, 1957, 53).

@ Водити хліб і сіль див. водити; Готовий (готова і т. ін. ) з'їсти (проковтнути і т. ін. ) без солі; З'їв би (з'їла б, проковтнув би, проковтнула б і т. ін. ) без солі кого - дуже ненавидячи когось, хто-небудь ладен завдати йому найбільших прикрощів.- На світі люде вороги одно другому. Одно другого готове продати ні за що ні про що; одно другого готове в ложці води втопити, з'їсти без солі (Н.-Лев., VI, 1966, 410); - Правдиво живе [Себастіян]. А що він має з цього?. Дехто.. без солі з'їв би його (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 137); Савченко загорівся, як жарина, похнюпився. Він без солі проковтнув би від злості цього Василенка (Збан., Сеспель, 1961, 359); Ділити (розділяти) хліб і сіль див. хліб; Заробити на сіль до оселедця, ірон. - нічого не заробити. Заробив на сіль до оселедця (Номис, 1864, № 9852); Знати (дізнаватися, дізнатися), почому (почім) хліб і сіль див. хліб; Лантух солі з'їсти див. лантух; Любити, як сіль в оці [і тернину в боці], ірон.- дуже не любити когось. Пішов русин найматися до графа, якого люди любили, як сіль в оці і тернину в боці (Казки Буковини.., 1968, 114); Насипати солі на хвіст див. насипати¹; Не до солі кому: а) комусь байдуже до чогось, коли є важливіша справа. А вже мені не до солі, коли грають на басолі (Номис, 1864, № 10076); б) комусь дуже скрутно; непереливки.- Мені тепер, як кажуть,- не до солі... Що то робить моя Одарочка? (Стор., І, 1957, 89); Робота у мене остатніми часами йшла не шпарко, бо такі були справи, що було «не до солі» (Л. Укр., V, 1956, 173); [Не один] пуд солі з'їсти див. з'їдати; Пропасти, як сіль у воді - безслідно зникнути; Сіллю в оці (в очах) бути; [Мов (як)] сіль в оці (в очах) див. око¹; Сіль тобі в оці (в очі) див. око¹; Сіль тобі на язик [печина в зуби (у вічі¹)] - уживається як лайка, прокляття.- Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! - крикнув з досади Шрам.. - Сіль тобі на язик, печина в зуби! - оддала потиху ковалиха, бо була трохи п'яненька (П. Куліш, Вибр., 1969, 120); [Степанида:] Сіль та печина тобі в вічі! Що це ти верзеш? (Кроп., І, 1958, 125); У Kрим по сіль - традиційна жартівлива відповідь на запитання «куди йдеш, йдете, їдеш, їдете?» - Куди їдете? - запитує Гнат, заступаючи жеребцем дорогу. - У Крим по сіль,- веселіє очима Джмелик (Тют., Вир, 1964, 66).

2. перен. Те, що становить суть, смисл чого-небудь. Зоя й тоді не зрозуміла, в чому сіль тих віршів (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 204); - Змагання наше спрямоване на те, щоб у країні було більше хліба, щоб ще заможніше жили наші люди. У цьому - головний виграш від змагання, у цьому його сіль (Хлібороб Укр., 7, 1973, 5); // Хтось особливо значний або щось винятково цінне, важливе.

@ Сіль землі - видатні представники якої-небудь суспільної групи; добірна частина певного товариства. Дев'ятий вал... Чи то ж була вода, що марне так розбилася об кручу? То ж сіль землі, то ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу (Л. Укр., І, 1951, 184); - Так в якому ж питанні ви не дійшли згоди? - Про буржуазію, отче Миколаю.. Про неї ж,- Варава покосував [покосився] очима на гостей.- Більшість із нас гадає, що буржуазія - сіль землі (Стельмах, І, 1962, 335); - Гірники, питаєш? - Гірники, як тобі сказати, сіль землі... (Рудь, Дон. зорі, 1958, 117).

3. перен. Те, що надає гостроти словам, висловлюванням; дотепність. Коли який жарт надто часто повторяти, то він втратить свою сіль, се треба пам'ятати юмористам [гумористам] (Л. Укр., VIII, 1965, 21); Входять гості, От буйна сіль тонкої злості Розмову приправляє їм (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 206); - Крутиться [корчмар], мов той в'юн! - додав хтось слово пополам із сіллю (Чаб., Балкан. весна, 1960, 111); // Дотепні, але грубі слова та вислови. Може б, наш український гумор обійшовся без тої нетовченої солі, що пересипає грубо всі наші часописи (Л. Укр., VIII, 1965, 245).

@ Аттічна сіль - витончений дотеп; Відважувати (відважити) солі - говорити уїдливо, образливо, грубо.- Здається, Сомко налаяв Іванця свинею, чи що? - Не свинею, а собакою, да ще старим собакою.. - Га-га-га! - засміявся Черевань.- Одважив солі добре! (П. Куліш, Вибр., 1969, 57); Додати солі [та перцю] - зробити гострішим, дотепнішим, уїдливішим (про мову). Треба їх [байки] не тілько гаразденько вигладити, а деякі і зовсім переробити, розмову в їх поширити, солі та перцю (свого - стрюкуватого [стручкуватого]!) додати (Мирний, V, 1955, 381).

4. Хімічна сполука, речовина, у якій водень кислоти повністю або частково заміщений металом. Якщо пропускати сірководень у розчин їдкого натру, то утворюється розчинна у воді натрієва сіль сірководневої кислоти (Заг. хімія, 1955, 318); Мінеральні добрива на кислих грунтах слід вносити у формі лужних або фізіологічно лужних солей (Колг. енц., II, 1956, 210); Підгодівля тварин солями мікроелементів, якщо їх не вистачає в кормах, зміцнює здоров'я худоби, збільшує її живу вагу (Наука.., 2, 1957, 24); // Просочена нашатирним спиртом сода, яка раніше була лікувальним засобом. Не міг [Драгомирецький] заснути. Він вже пив валер'янку, нюхав солі - нічого не допомогло (Смолич, Мир.., 1958, 59); Вона наливала йому валеріани [валер'янки], давала нюхальну сіль, але Обручов довго не міг заспокоїтися (Тулуб, В степу.., 1964, 500).

^ Англійська сіль - сірчанокисла магнезія солоно-гіркого смаку, вживана як проносне; Кисла сіль див. кислий.

СІЛЬ¹ ... Перша частина складних слів, що відповідає слову сільський, напр.: сільактив, сільелектро, сількомітет, сільунівермаг і т. ін.

СІЛЬ² ... Перша частина складних слів, що відповідає слову сіль, напр.: сільзавод.