фортуна
ФОРТУНА, и, ж. 1. Богиня щасливої долі, талану в римській міфології, яку зображували молодою жінкою із зав'язаними очима, з рогом достатку в руках, іноді на колесі; символ щасливого випадку, удачі. За ним [Астуром] Азиллас плив на барці, Се родич нашій паламарці, - Недавно з кошельком ходив: Но, бач, безокая фортуна Зробила паном із чупруна (Котл., І, 1952, 251); Колись була сильніша за Нептуна Британія - володарка морів. Та згодом відвернулася фортуна від Альбіону білих берегів (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 110); // Щасливий випадок, удача, успіх. [Наталя:] Я питала себе, яка невідома зірка веде цю людину [Ярчука]? Може, це випадкова фортуна, збіг обставин? (Мик., І, 1957, 408); Інститутська історія забулась, а примхлива фортуна незмінно сприяла щасливому Сачкові (Дмит., Розлука, 1957, 25); // розм. Доля, талан. Спілка з Клавдою була ніби змовою проти злих сил, якоюсь гарантією, що фортуна Клавди бодай тінню своєю захистить від злого й тих, що стоять поблизу обранки (Вільде, Сестри.., 1958, 570); Така, видно, фортуна чоловіку: не схотів Василько їздити на волах, а в заводі робить біля кораблів (Стельмах, І, 1962, 339).
◇ Колесо фортуни див. колесо; Пестій (пестунчик) фортуни див. пестій, пестунчик; Улюбленець фортуни див. улюбленець; Фортуна послужила див. послужити; Фортуна усміхається (усміхалася, усміхнулася, усміхнеться) кому - кому-небудь щастило (пощастило, пощастить). Фортуна таки раз усміхнулася йому (Фр., VIII, 1952, 363); В уяві гетьмана виник лисячий образ запорозького пройди, якому фортуна так всміхалася в житті (Ле, Наливайко, 1957, 179).
2. заст. Майно, статок. По п'ятилітнім життю в Парижі він прибув з родиною до Галичини, де за останки колишньої фортуни закупив убоге гірське сільце (Фр., III, 1950, 344).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фортуна | фортуни |
Родовий | фортуни | фортун |
Давальний | фортуні | фортунам |
Знахідний | фортуну | фортуни |
Орудний | фортуною | фортунами |
Місцевий | на/у фортуні | на/у фортунах |
Кличний | фортуно | фортуни |
фортунити
ФОРТУНИТИ, нить, недок. 1. безос. Щастити, удаватися. [Нечипоренко:] Фортунить вам, Маріє Кирилівно, просто інший раз аж не віриться. Кожна справа ніби сама в руки вам іде (Лев., Драми.., 1967, 281); - Ох, не кажи, Гриню .. Не фортунить нам ні в любові, ні в облігаціях (Гончар, Тронка, 1963, 128).
2. Сприяти, допомагати. [Кость:] Тепер часом мати хвастається: «Коли б не мати, з гармонікою по базарам волочився б. Хай же тобі доля фортунить - і багатим і щасливим буть» (Вас., III, 1960, 173).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фортуну | фортунимо |
2 особа | фортуниш | фортуните |
3 особа | фортунить | фортунять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фортунитиму | фортунитимемо |
2 особа | фортунитимеш | фортунитимете |
3 особа | фортунитиме | фортунитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | фортунив | фортунили |
Жіночий рід | фортунила | |
Середній рід | фортунило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | фортунімо | |
2 особа | фортуни | фортуніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | фортунячи | |
Минулий час | фортунивши |