чиновницький
ЧИНОВНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до чиновник. Змальовуючи комічні дріб'язкові конфлікти поміщицького і чиновницького середовища, Гоголь викривав неспроможність і реакційну суть прогнилого і приреченого на загибель кріпосницького ладу (Рад. літ-во, 18, 1955, 73); // Власт. чиновникові, такий, як у чиновника. Замість відповіді хтось добре штурхонув його під ребра і підштовхнув до столу, за яким сидів пан з холодним чиновницьким обличчям (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 26); - Я тепер чиновник на фабриці й перейду від авторських сентиментів до чиновницької твердості. Ви не погоджуєтесь викинути цю сцену? - Мовчання.- Тоді ми підемо зараз до Директора - хай він нас розсудить (Ю. Янов., II, 1958, 26); Бюрократизм, чиновницьке ставлення до службових обов'язків, до потреб людини, байдужість, черствість, зазнайство - чужі політиці партії, природі соціалістичного ладу (Рад. Укр., 28.VІІІ 1957, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чиновницький | чиновницька | чиновницьке | чиновницькі |
Родовий | чиновницького | чиновницької | чиновницького | чиновницьких |
Давальний | чиновницькому | чиновницькій | чиновницькому | чиновницьким |
Знахідний | чиновницький, чиновницького | чиновницьку | чиновницьке | чиновницькі, чиновницьких |
Орудний | чиновницьким | чиновницькою | чиновницьким | чиновницькими |
Місцевий | на/у чиновницькому, чиновницькім | на/у чиновницькій | на/у чиновницькому, чиновницькім | на/у чиновницьких |