ЩІЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щока 1. Тихо схилившись, злегенька поцілував він Галю в незакриту щічку (Мирний, І, 1949, 341); Увіходять Палагея та дід Молибога, верткий, меткий, із срібною борідкою, з рожевими щічками, з колючими сивими бровами, у сніговій шапці (Мик., І, 1957, 299); *Образно. Роса капотить, наче перли, На гарную щічку тюльпана (Крим., Вибр., 1965. 273).