алібідемія
АЛІБІДЕМІЯ, -ї, ж., мед. Повна відсутність лібідо; переважно зустрічається у жінок; найчастіше – це результат глибоких вроджених або набутих нейроендокринних розладів; вроджена патологія гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи призводить до недорозвинення всієї статевої сфери, інфантилізму і його клінічному прояву – зниженню лібідо; набута алібідемія – до вторинного зниження лібідо аж до його повного зникнення, зустрічається значно рідше вродженої, оскільки сформовані сексуальні рефлекси і психогенні механізми здатні протягом більш-менш тривалого часу підтримувати лібідо на певному рівні; аналогічні механізми спостерігаються при інтоксикаціях наркотиками, нейролептиками, транквілізаторами, при постінфекційних ураженнях гіпоталамуса; причиною алібідемії є також вікове вгасання сексуальності при фізіологічному клімаксі.