головний
ГОЛОВНИЙ, а, е. 1. Прикм. до голова 1. Яків відчув, як поступово в нього затихає головний біль (Шиян, Гроза.., 1956, 281); // Признач. для голови. Заслала [мати] простинею,.. положила дві головні подушечки зверху (Мирний, І, 1954, 323); - Зняти головні убори! (Гончар, III, 1959, 210).
2. Який рухається попереду чого-небудь; передній. І згадав він по дорозі, Що у головнім обозі Там у нього бранців много (Фр., XIII, 1954, 374); Він наказав усім чотирьом гарматам цілитися в головний танк (Перв., Атака.., 1946, 57).
3. Найважливіший, основний, суттєвий. Писала мені Оксана Ст., що Маня має грати головну роль в моїй драмі... (Л. Укр., V, 1956, 201); Іван Іванович полював на.. барсука, білку та іншу тайгову дичину.. Але головною пристрастю було полювання на тигрів (Довж., І, 1958, 109); // у знач. ім. головне, ного, с. Як це часто буває в момент крайнього горя, її думки хапалися за стороннє, щоб забути головне (Гончар, III, 1959, 184).
^ Головне речення, грам. - основне речення, яке має при собі залежні підрядні речення. Головне речення - основна в граматичному відношенні частина складнопідрядного речення, яка повністю або тільки частково зберігає структурні ознаки простого речення (Сл. лінгв. терм., 1957, 35).
@ Грати головну скрипку див. грати2.
4. у знач. вставн. сл. головне. Уживається для вираження ставлення до висловлюваної думки або для вираження певної оцінки висловлюваного. [Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине (Л. Укр., II, 1951, 66).
Головним чином - переважно, в основному, головно. Населення Запорізької Січі.. складалося головним чином з українських козаків ((Рильський, III, 1956, 16).
5. Який перебуває в центрі чого-небудь або є центром чогось; центральний. З бічних вулиць і завулків все виїздили на головну вулицю нові грузовики (Кучер, Чорноморці, 1956, 46); Від головної пристані і десь аж до плавнів снує понад водою розтривожений людський мурашник (Гончар, Таврія.., 1957, 24).
6. Який очолює що-небудь; старший над ким-небудь. До головного інженера ставився [Каринський], як старанний учень до вчителя (Шовк., Інженери, 1956, 21); // у знач. ім. головний, ного, ч., розм. Той, хто очолює що-небудь. - Я сьогодні дзвонив у редакцію. Головного не було, десь у командировці (Кучер, Трудна любов, 1960, 389).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | головний | головна | головне | головні |
Родовий | головного | головної | головного | головних |
Давальний | головному | головній | головному | головним |
Знахідний | головний, головного | головну | головне | головні, головних |
Орудний | головним | головною | головним | головними |
Місцевий | на/у головному, головнім | на/у головній | на/у головному, головнім | на/у головних |
головня
ГОЛОВНЯ1, і, ж. Те саме, що головешка 1. Пустиня циганом чорніла: Де город був або село - І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло (Шевч., II, 1953, 60); * Образно. Але ненависть більшу маю втричі До римського проклятого божка, Бо в колесо історії він тиче Головню із костра єретика (Павл., Бистрина, 1959, 98); * У порівн. Еней уздрів свою Дидану, Ошмалену, мов головня (Котл., І, 1952, 144).
ГОЛОВНЯ2, і, ж. Грибкове захворювання рослин (перев. злакових), при якому зерно перетворюється на чорний пил або на тверду чорну масу. В артілі «Ленінський шлях» посівний ячмінь і досі не очищено від головні (Рад. Укр., 1.IV, 1959, 2); Галя.. вивіряла на чистоту і схожість [насіння], протруювала препаратом, що знешкоджує спори головні (Горд., Цвіти.., 1951, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | головня | головні |
Родовий | головні | головень |
Давальний | головні | головням |
Знахідний | головню | головні |
Орудний | головнею | головнями |
Місцевий | на/у головні | на/у головнях |
Кличний | головне | головні |