напуск
НАПУСК, у, ч. 1. Дія за знач. напускати, напустити 1. Поливання [суниць] здійснюють шляхом напуску соди у борозни, зроблені кінним плужком уздовж рядків (Сад. і ягідн., 1957, 252).
2. заст. Напасть, наслання; напуст. [Xрапко:] Що се? Напуск на мене? наговір? Усі проти мене, всі!.. (Мирний, V, 1955, 200); - Я вправо поперся. Отут і кажи, що не напущено на чоловіка. Напущено, то вже й дурному зрозуміло. - Ніякого напуску. Ти з дороги збився, - заперечив Тимко (Тют., Вир, 1964, 17).
3. Частина одягу, яка нависає, виступає над чим-небудь. Вдягнений був [Потопальський] по-святковому,.. у люстринові штани з напуском на, видно, ще довоєнні чоботи (Збан., Сеспель, 1961, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | напуск | напуски |
Родовий | напуску | напусків |
Давальний | напускові, напуску | напускам |
Знахідний | напуск | напуски |
Орудний | напуском | напусками |
Місцевий | на/у напуску | на/у напусках |
Кличний | напуску | напуски |