пойнятий
ПОЙНЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пойняти 1 1-3. Час від часу він одриває очі від води й зачаровано дивиться на пойняті густими лісами береги могутньої ріки (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 4); Обличчя майора пойняте жовтизною (Гончар, Тронка, 1963, 158); Юхим озирнувся на широкий луг зелений, на.. тінню пойняті дубові кущі (Ле, Вибр., 1939, 5); І все те - і штормуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари - пойняте легеньким серпанком рухливого туману (Збан., Сеспель, 1961, 28); Пойнятий містичним жахом, Ярема став обтрушуватися від сяйва, квапився в своїй безглуздій роботі (Загреб., Шепіт, 1966, 349); Пойняті думками, запорожці їхали мовчки (Панч, Гомон. Україна, 1954, 53); В запалих, пойнятих мукою очах промайнула іскорка радості (Жур., Звич. турботи, 1960, 180); // пойнято, безос. присудк. сл. До кімнати увійшла господарка. Її обличчя було пойнято якимсь жахом (Досв., Вибр., 1959, 72).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пойнятий | пойнята | пойняте | пойняті |
Родовий | пойнятого | пойнятої | пойнятого | пойнятих |
Давальний | пойнятому | пойнятій | пойнятому | пойнятим |
Знахідний | пойнятий, пойнятого | пойняту | пойняте | пойняті, пойнятих |
Орудний | пойнятим | пойнятою | пойнятим | пойнятими |
Місцевий | на/у пойнятому, пойнятім | на/у пойнятій | на/у пойнятому, пойнятім | на/у пойнятих |