посуд
ПОСУД, у, ч. 1. збірн. Вироби з глини, скла, металу тощо, які використовують для приготування або подавання їжі, напоїв і т. ін., а також для зберігання харчових продуктів; начиння. Кругом стін на полицях блищав золотий та срібний посуд (Н.-Лев., III, 1956, 302); Стіл застелений килимом. На столі - дорогий посуд, наїдки й напитки (Вас., III, 1960, 180).
2. збірн. Порожнисті вироби з скла, признач. для зберігання хімічних речовин, ліків і т. ін. Крізь скляні дверцята шаф.. видно було, що посуду та приладів на полицях не так уже й багато (Шовк., Інженери, 1956, 16); Посуд, в якому виготовляли розчини отрутохімікатів, після закінчення роботи слід старанно вимити і повернути для зберігання в отрутосховище (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 52).
3. рідко. Те саме, що посудина 1. - На водохреща треба піти з чистим глечиком по воду, налити посуд по самі вінця (Стельмах, II, 1962, 79).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посуд | посуди |
Родовий | посуду | посудів |
Давальний | посудові, посуду | посудам |
Знахідний | посуд | посуди |
Орудний | посудом | посудами |
Місцевий | на/у посуді | на/у посудах |
Кличний | посуде | посуди |
посуда
ПОСУДА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що посуд. Харитя їла чи не їла, швиденько помила посуду, поскладала її на мисник (Коцюб., І, 1955, 15); Посуда була вся дерев'яна: і чарки, й коряки - усе з дерева (П. Куліш, Вибр., 1969, 148); [Зінько(зносить ящик) :] А тут що таке? [Демко:] Усяка посуда: стакани, тарілки, чашочки [чашечки] (Кроп., II, 1958, 210); Здоєне молоко важко спочиває в дерев'яній посуді, над ним схилився ватаг (Коцюб., II, 1955, 324); Острожин несе посуду з приманкою для риби, плед, килимок і складаний стільчик (Л. Укр., II, 1951, 50).
2. Судно, човен, корабель і т. ін. Посуда [шаланда] наближалася до берега неухильно, невідступно, ступінь за ступенем, хвилина за хвилиною (Ю. Янов., І, 1954, 267).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посуда | посуди |
Родовий | посуди | посуд |
Давальний | посуді | посудам |
Знахідний | посуду | посуди |
Орудний | посудою | посудами |
Місцевий | на/у посуді | на/у посудах |
Кличний | посудо | посуди |
посудити
ПОСУДИТИ, суджу, судиш, док. 1. перех. і без додатка. Осудити кого-небудь за щось. Посудим людей раз, а люде десять раз (Номис, 1864, № 7016); Що не йде мимо їх двору господиня.., то стане, погляне та й головою похитає, а йдуть дві - удвох подивляться та посудять... (Вовчок, І, 1955, 169).
2. перех. Судити, обмовляти кого-небудь якийсь час. - Ну, - каже мені дяк, - тепер ви мене похвалили, а я вас, - сядьмо ж, сусід своїх посудьмо-погудьмо абощо (Вовчок, VI, 1956, 218).
3. неперех., рідко. Скласти певну думку про щось. Не мені судити, чи варт вони [пісні] тих думок, що гоноблю я про їх, про те читачі краще посудять (Мирний, V, 1955, 376); // Поговорити, побалакати якийсь час. - Разом довідаємося, що діється в світі, посудимо й спочинемо (Мирний, III, 1954, 244).
Посуди сам; Посудіть самі - уживається, коли хочуть підкреслити правомірність, обгрунтованість своїх слів або дій; поміркуй сам, поміркуйте самі. Витягаю йому карбованця, даю. Не бере. «Та беріть, - кажу, - отче святий. Ну посудіть же самі - де ж нам узяти двадцять аж два карбованці?» (Хотк., І, 1966, 92); [Жінка:] Пробачте, але так же не можна, громадяни! Цілий день галас, гуркіт, крик! Знову розбудили дитину. [Скрипаль (ввічливо) :] Дійсно. Не можна ж працювати. Посудіть самі (Коч., II, 1956, 531).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посуджу | посудимо |
2 особа | посудиш | посудите |
3 особа | посудить | посудять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посудив | посудили |
Жіночий рід | посудила | |
Середній рід | посудило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посудімо | |
2 особа | посуди | посудіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посудивши |