почавити
ПОЧАВИТИ, чавлю, чавиш; мн. почавлять; док., перех. 1. Подавити, потоптати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Почавив чобітьми жуків; // Пом'яти що-небудь. Почавити виноград.
Почавити голодом - фізично знищити тривалим голодуванням. - Аби їй хоча б стільки дітей, як мені, де вони тільки на мою голову беруться? У других людей хоч голодом почавило, а тут така прожир, ніколи нема їм наїду (Стельмах, І, 1962, 222).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почавлю | почавимо |
2 особа | почавиш | почавите |
3 особа | почавить | почавлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | почавив | почавили |
Жіночий рід | почавила | |
Середній рід | почавило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почавімо | |
2 особа | почави | почавіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | почавивши |