абориген
АБОРИГЕН, а, ч., книжн. Корінний житель країни або місцевості; тубілець, автохтон. Недоїдання, захворювання і висока смертність дітей стали звичайними явищами серед аборигенів Центральної Австралії (Веч. Київ, 14.ІІІ 1957, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | абориген | аборигени |
Родовий | аборигена | аборигенів |
Давальний | аборигенові, аборигену | аборигенам |
Знахідний | аборигена | аборигенів |
Орудний | аборигеном | аборигенами |
Місцевий | на/у аборигені, аборигенові | на/у аборигенах |
Кличний | аборигене | аборигени |