алібі
АЛІБІ, невідм., с., юр. Перебування обвинуваченого в момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину. Свідки захисту переконливо довели алібі підсудних (Веч. Київ, 23.VIII 1962, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | алібі | алібі |
Родовий | алібі | алібі |
Давальний | алібі | алібі |
Знахідний | алібі | алібі |
Орудний | алібі | алібі |
Місцевий | на/у алібі | на/у алібі |
Кличний | алібі | алібі |