бридливий
БРИДЛИВИЙ, а, е. Який відчуває або виявляє огиду до чого-небудь гидкого. Будучи зразком чистоти й охайності, медичний працівник не повинен бути бридливим (Заг. догляд за хворими, 1957, 32); // Який є виявом або вираженням огиди до кого-, чого-небудь. Січкар примічає бридливі складки біля вуст Горицвіта (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 36); Губи її мимохіть склалися в бридливу гримасу (Гончар, Земля... 1947, 25).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бридливий | бридлива | бридливе | бридливі |
Родовий | бридливого | бридливої | бридливого | бридливих |
Давальний | бридливому | бридливій | бридливому | бридливим |
Знахідний | бридливий, бридливого | бридливу | бридливе | бридливі, бридливих |
Орудний | бридливим | бридливою | бридливим | бридливими |
Місцевий | на/у бридливому, бридливім | на/у бридливій | на/у бридливому, бридливім | на/у бридливих |