бухи
БУХИ, виг. 1. Звуконаслідування на означення сильного кашлю. Ще з Америки привіз батько до хати тяжкий кашель у грудях. Такий сухий та задушливий, що не давав нам спати по ночах. Бухи та бухи, від смеркання до ранку (Козл., Сонце.., 1957, 50).
2. розм. Уживається як присудок за знач. бухикати. - Слабий був, небога.. Все - "кихи та бухи", а далі й умер (Григ., Вибр., 1959, 29).