біцилін
БІЦИЛІН, -у, ч. Лікарський препарат із групи антибіотиків, призначений для лікування інфекцій, спричинених чутливими до бензилпеніциліну мікроорганізмами, у випадках, коли необхідне тривале підтримування постійної концентрації препарату у крові: лікування стрептококових фарингітів і тонзилітів, бешихи, сифілісу; а також для профілактики загострення ревматизму.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | біцилін | біциліни |
Родовий | біциліну | біцилінів |
Давальний | біцилінові, біциліну | біцилінам |
Знахідний | біцилін | біциліни |
Орудний | біциліном | біцилінами |
Місцевий | на/у біциліні | на/у біцилінах |
Кличний | біциліне | біциліни |