ваговитий
ВАГОВИТИЙ, а, е. 1. Повноцінний вагою. А квасоля у мене така дорідна та ваговита - справжні тобі горіхи (Ряб., Жайворонки, 1957, 149); Дід, обережно пересипаючи з руки в руку ваговите зерно пшениці, відповів: - Авжеж непогана! (Колг. Укр., 1, 1958, 18);
* Образно. - А чого ж по інших колгоспах і врожаї кращі, і трудодень ваговитіший? (Вишня, І, 1956, 391).
2. перен. Важливий своїм значенням. І дівчатко .. Все розказує, про справи, Ваговиті, таємні (Л. Укр., IV, 1954, 123); // Змістовний, авторитетний. Він говорив неголосно, але слова лягали ваговиті й гарячі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 54).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ваговитий | ваговита | ваговите | ваговиті |
Родовий | ваговитого | ваговитої | ваговитого | ваговитих |
Давальний | ваговитому | ваговитій | ваговитому | ваговитим |
Знахідний | ваговитий, ваговитого | ваговиту | ваговите | ваговиті, ваговитих |
Орудний | ваговитим | ваговитою | ваговитим | ваговитими |
Місцевий | на/у ваговитому, ваговитім | на/у ваговитій | на/у ваговитому, ваговитім | на/у ваговитих |