видушування
ВИДУШУВАННЯ, я, с. Дія за знач. видушувати. Крім безумного напруження, душевного й фізичного виснаження, видушування з себе трагічного почуття, я нічого не домігся (Моє життя в мист., 1955, 179).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | видушування | видушування |
Родовий | видушування | видушувань |
Давальний | видушуванню | видушуванням |
Знахідний | видушування | видушування |
Орудний | видушуванням | видушуваннями |
Місцевий | на/у видушуванні | на/у видушуваннях |
Кличний | видушування | видушування |