відпливати
ВІДПЛИВАТИ, аю, аєш, недок., ВІДПЛИСТИ, иву, ивеш; мин. ч. відплив, лила, ло; мн. відплили; ВІДПЛИВТИ, иву, ивеш; мин. ч. відплив, вла, вло; мн. відпливли; рідко ВІДПЛИНУТИ, ну, неш, док. 1. Пливучи, віддалятися від кого-, чого-небудь. Тихо, без плеску, відпливає [Русалка] від берега і зникає в озері (Л. Укр., III, 1952, 243); Позад пароплава, буруючи, відпливали з золотавим відблиском ясно-сині хвилі (Досв., Вибр., 1959, 289); Отаман одплив далеко півкругом і пристав до берега (Н.-Лев., II, 1956, 227).
2. перен. Плавно віддалятися, відходити. Вони [танцюючі] усе прискорювали темп, вабили один одного руками й очима, припливали й одпливали (Коцюб., І, 1955, 376); Чорна смуга хмар, поступово відпливаючи на схід, відкрила широкий простір неба, усіяний зірками (Шиян, Гроза.., 1956, 230); А як прислухаюся до її пісні, то й чорні думки було одпливуть десь далеко (Н.-Лев., 1, 1956, 61); Пронісся лязк литавр. Рокочучи, відплинув гомін міді (Бажан, Роки, 1957, 284).
3. Вирушати в плавання. Привіт кораблю. Що вниз по Дніпру одпливає на Канів! (Нех., Повість.., 1952, 8); 3 ними мала відплисти й Марія (Кучер, Чорноморці, 1956, 100).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпливаю | відпливаємо |
2 особа | відпливаєш | відпливаєте |
3 особа | відпливає | відпливають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпливатиму | відпливатимемо |
2 особа | відпливатимеш | відпливатимете |
3 особа | відпливатиме | відпливатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відпливав | відпливали |
Жіночий рід | відпливала | |
Середній рід | відпливало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпливаймо | |
2 особа | відпливай | відпливайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відпливаючи | |
Минулий час | відпливавши |