грузило
ГРУЗИЛО, а, с. Предмет, що прикріплюється до волосіні, риболовної сітки і т. ін. для занурення їх у воду. Дідусь узяв до рук вудку, на якій було намотано цілий клубок волосіні, причепив важке грузило до кінця, де теліпались.. чотири гачки (Збан., Мор. чайка, 1959, 66); Товстий шнур із грузилом хутко пішов у глибочінь (Донч., VI, 1957, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грузило | грузила |
Родовий | грузила | грузил |
Давальний | грузилу | грузилам |
Знахідний | грузило | грузила |
Орудний | грузилом | грузилами |
Місцевий | на/у грузилі | на/у грузилах |
Кличний | грузило | грузила |
грузити
ГРУЗИТИ, гружу, грузиш, недок., перех., розм. 1. Місити розм'яклу землю. Кіньми двора та й не грузіте (Сл. Гр.).
2. Складати куди-небудь щось, наповнювати вантажем; вантажити. Товариші, раді й веселі, грузять у його [вагон] свої речі (Вас., III, 1960, 337); - Чи ви там палубу драїли, чи. вугілля грузили? (Кучер, Чорноморці, 1956, 412).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гружу | грузимо |
2 особа | грузиш | грузите |
3 особа | грузить | грузять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | грузитиму | грузитимемо |
2 особа | грузитимеш | грузитимете |
3 особа | грузитиме | грузитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | грузив | грузили |
Жіночий рід | грузила | |
Середній рід | грузило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | грузьмо | |
2 особа | грузь | грузьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | грузячи | |
Минулий час | грузивши |