джеркотуха
ДЖЕРКОТУХА, и, ж. Та, що часто, без угаву джеркотить (про птахів, комах або людей). Хто вони і як їх звати, Треба, діти, розгадати, Щоб Сороці догодить; А то тая джеркотуха, І всесвітняя брехуха Нас і справді пристидить (Гл., Вибр., 1957, 319); Посміялась джеркотуха Із бабусі, мов на зло. Пурх - і вже як не було (Біл., Пташ. голоси, 1956, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | джеркотуха | джеркотухи |
Родовий | джеркотухи | джеркотух |
Давальний | джеркотусі | джеркотухам |
Знахідний | джеркотуху | джеркотух |
Орудний | джеркотухою | джеркотухами |
Місцевий | на/у джеркотусі | на/у джеркотухах |
Кличний | джеркотухо | джеркотухи |