докінчувати
ДОКІНЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОКІНЧИТИ, чу, чиш, док. 1. перех. і з інфін. Доводити почате до кінця; закінчувати. Земля, справді, парувала, вже й протряхала, і поміщики докінчували обсіватись яриною (Смолич, Мир.., 1958, 43); Рука його затремтіла, - він не міг докінчити речення (Фр., VI, 1951, 302); Почате ним на Україні - докінчать другі [інші] (Еллан, II, 1958, 106).
2. перех. Наносити кому-небудь вирішальні удари; добивати, знищувати. Будем домолочувать, ворога докінчувать, за проводом партії всі гвинти загвинчувать (Тич., І, 1957, 186); Миколу докінчили [фашисти]... Шомполами... (Ю. Янов., І, 1958, 53).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | докінчую | докінчуємо |
2 особа | докінчуєш | докінчуєте |
3 особа | докінчує | докінчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | докінчуватиму | докінчуватимемо |
2 особа | докінчуватимеш | докінчуватимете |
3 особа | докінчуватиме | докінчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | докінчував | докінчували |
Жіночий рід | докінчувала | |
Середній рід | докінчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | докінчуймо | |
2 особа | докінчуй | докінчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | докінчуючи | |
Минулий час | докінчувавши |