задвірковий
ЗАДВІРКОВИЙ, а, е. Який виходить на задвірок (у 1 знач.). Балашова хата була мала й стара, вона розісунулась, випнула задвіркову стіну і ніби присіла на одпочинок, неначе стара баба (Н.-Лев., II, 1956, 318); Щоб не зустрітись з чоловіком, пішла [Катерина] в інші, задвіркові двері, котрі вели до саду (Мушк., Серце.., 1962, 253).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задвірковий | задвіркова | задвіркове | задвіркові |
Родовий | задвіркового | задвіркової | задвіркового | задвіркових |
Давальний | задвірковому | задвірковій | задвірковому | задвірковим |
Знахідний | задвірковий, задвіркового | задвіркову | задвіркове | задвіркові, задвіркових |
Орудний | задвірковим | задвірковою | задвірковим | задвірковими |
Місцевий | на/у задвірковому, задвірковім | на/у задвірковій | на/у задвірковому, задвірковім | на/у задвіркових |
задвірок
ЗАДВІРОК, рка, ч. 1. Частина двора позад будинку, хати. Князь звелів Юркові жить коло палацу в гарному домі, а Уласові дали невелику хатинку на задвірку, де були збудовані стайні, та псарні, та свинюшники (Н.-Лев., III, 1956, 296); На одній половині хати не було в вікнах рам і жовта стіна дивилась на задвірок двома чорними дірами (Коцюб., І, 1955, 43).
2. розм. Задня частина хати або іншої будівлі. Вона [Карпова хата] стояла до Лаврінових дверей задвірком (Н.-Лев., II, 1956, 366).
3. перен. Віддалена від великого, культурного центру місцевість. Кому знати, може, колись, ще при вашім житті, цей тихенький земний задвірок теж стане гучним містом (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | задвірок | задвірки |
Родовий | задвірка | задвірків |
Давальний | задвіркові, задвірку | задвіркам |
Знахідний | задвірок | задвірки |
Орудний | задвірком | задвірками |
Місцевий | на/у задвірку | на/у задвірках |
Кличний | задвірку | задвірки |