задичавілий
ЗАДИЧАВІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до задичавіти; // у знач. прикм. Зажурчало в коров'яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (Вас., II, 1959, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задичавілий | задичавіла | задичавіле | задичавілі |
Родовий | задичавілого | задичавілої | задичавілого | задичавілих |
Давальний | задичавілому | задичавілій | задичавілому | задичавілим |
Знахідний | задичавілий, задичавілого | задичавілу | задичавіле | задичавілі, задичавілих |
Орудний | задичавілим | задичавілою | задичавілим | задичавілими |
Місцевий | на/у задичавілому, задичавілім | на/у задичавілій | на/у задичавілому, задичавілім | на/у задичавілих |
задичавіти
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задичавію | задичавіємо |
2 особа | задичавієш | задичавієте |
3 особа | задичавіє | задичавіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задичавів | задичавіли |
Жіночий рід | задичавіла | |
Середній рід | задичавіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задичавіймо | |
2 особа | задичавій | задичавійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | задичавівши |