задичавілий
ЗАДИЧАВІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до задичавіти; // у знач. прикм. Зажурчало в коров'яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (Вас., II, 1959, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задичавілий | задичавіла | задичавіле | задичавілі |
Родовий | задичавілого | задичавілої | задичавілого | задичавілих |
Давальний | задичавілому | задичавілій | задичавілому | задичавілим |
Знахідний | задичавілий, задичавілого | задичавілу | задичавіле | задичавілі, задичавілих |
Орудний | задичавілим | задичавілою | задичавілим | задичавілими |
Місцевий | на/у задичавілому, задичавілім | на/у задичавілій | на/у задичавілому, задичавілім | на/у задичавілих |