замазура
ЗАМАЗУРА, и, ч. і ж., розм. Брудна, неохайна людина (звичайно про дітей). [Ганна:] Ну, ходімо де татка? Ах ти, замазура!.. (Крон., II, 1958, 38); З-за паркана вибігла немолода жінка, кинулась до замазури: - Боже мій! Як же ти замурзався та обідрався! По парканах, видно, лазив (Руд., Вітер.., 1958, 320).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | замазура | замазури |
Родовий | замазури | замазур |
Давальний | замазурі | замазурам |
Знахідний | замазуру | замазур |
Орудний | замазурою | замазурами |
Місцевий | на/у замазурі | на/у замазурах |
Кличний | замазуро | замазури |
замазурити
ЗАМАЗУРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Те саме, що забруднити 1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замазурю | замазуримо |
2 особа | замазуриш | замазурите |
3 особа | замазурить | замазурять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замазуритиму | замазуритимемо |
2 особа | замазуритимеш | замазуритимете |
3 особа | замазуритиме | замазуритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | замазурив | замазурили |
Жіночий рід | замазурила | |
Середній рід | замазурило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замазурімо | |
2 особа | замазури | замазуріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | замазурячи | |
Минулий час | замазуривши |