запертий
ЗАПЕРТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заперти1. Двері були заперті на засув (Н.-Лев., II, 1956, 327); Запертий в облозі Вишневецький вже доїдав щурів (Кач., II, 1958, 455); // у знач. прикм. Малі дитинята, такі, що ще не здужають ходити, лазять круг своєї запертої хати (Кв.-Осн., II, 1956, 172); Руками й ногами дряпа-лися [солдати], підпирались рушницями, падали, піднімались і знову лізли. Повільно, причаєно, з запертим віддихом (Ірчан, II, 1958, 221).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запертий | заперта | заперте | заперті |
Родовий | запертого | запертої | запертого | запертих |
Давальний | запертому | запертій | запертому | запертим |
Знахідний | запертий, запертого | заперту | заперте | заперті, запертих |
Орудний | запертим | запертою | запертим | запертими |
Місцевий | на/у запертому, запертім | на/у запертій | на/у запертому, запертім | на/у запертих |