запіл
ЗАПІЛ, полу, ч., розм. Пола одежі, загорнута так, що в неї можна щось набрати. [Маруся (до Одарки): ] Там тепер у волості роздають талан, твій чоловік набрав повен запіл! Ха-ха-ха!.. (Крон., І, 1958, 103); Дівчинкою несла [Настя] обідати батькові у поле і, доки доходила, наривала повен запіл синьо-синіх волошок та червоних маків (Минко, Вибр., 1952, 91).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запіл | заполи |
Родовий | заполу | заполів |
Давальний | заполові, заполу | заполам |
Знахідний | запіл | заполи |
Орудний | заполом | заполами |
Місцевий | на/у заполі | на/у заполах |
Кличний | заполе | заполи |