застум
ЗАСТУМ, а, ч., діал. Глухий закуток; глушина. [Фауст:] Вітки, що опали в застумі духмянім, Малюються чіткіш передо мною (Гете, Фауст, перекл. Лу-каша, 1955, 198); * У порівн. - Прощай, Остапе!.. Чи не краще було б нам і не знатись з тобою, не чувати, що по таких орандах, мов у пущі по звірячих застумах, діється? (Барв., Опов.., 1902, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | застум | застуми |
Родовий | застума | застумів |
Давальний | застумові, застуму | застумам |
Знахідний | застум | застуми |
Орудний | застумом | застумами |
Місцевий | на/у застумі | на/у застумах |
Кличний | застуме | застуми |