заторготіти
ЗАТОРГОТІТИ, очу, отиш, док., розм. Почати торготіти; затарахкотіти. Заторготіла в сінях залізна клямка (Донч., IV, 1957, 126); Заторготіло долото по залізу, зашарудів пісок по емалі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 26); // чим, у що. Застукотіти, загуркотіти. Катерина в кутку заторготіла кочергою (Чорн., Потік.., 1956, 76); У двері заторготіли. Старша дружка підійшла і суворо запитала: - Хто там? (Хижняк, Д. Галицький,1958,149).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заторгочу | заторготимо |
2 особа | заторготиш | заторготите |
3 особа | заторготить | заторготять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заторготів | заторготіли |
Жіночий рід | заторготіла | |
Середній рід | заторготіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заторготімо | |
2 особа | заторготи | заторготіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заторготівши |