затівати
ЗАТІВАТИ, аю, аєш, недок., ЗАТІЯТИ, ію, ієш, док.. перех. і з інфін... розм. Починати здійснювати, влаштовувати і т. ін. що-небудь. Хто з нас не був хлопчиком, ..хто не затівав бойовищ з лозинами, дерев'яними мечами, тугими луками? (Скл., Легенд. начдив, 1957, 5); В вільний час охоча молодь затіває вечорниці чи збирається на греблі у гурточку голосному (Гур., Друзі.., 1959, 10); Тут кожна хвилина дорога, а вони непотрібні балачки затіяли (Шиян, Баланда, 1957, 63); * Образно. Здається, тиша навіки скувала бір, і вже сумні тіні, немов з нудьги, затіяли свою довічну, німу гру... (Вас., І, 1959, 307); // Задумувати, мати намір здійснити що-небудь. Він часто і густо тихенько нашіптував учителям на вухо, що школярі іноді затівали зробити (Мирний, І, 1954, 153); Де Богунова голова затіє що, там уже напевно сподівайся діла (Кач., II, 1958, 482).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затіваю | затіваємо |
2 особа | затіваєш | затіваєте |
3 особа | затіває | затівають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затіватиму | затіватимемо |
2 особа | затіватимеш | затіватимете |
3 особа | затіватиме | затіватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затівав | затівали |
Жіночий рід | затівала | |
Середній рід | затівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затіваймо | |
2 особа | затівай | затівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | затіваючи | |
Минулий час | затівавши |