зачовганий
ЗАЧОВГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачовгати 3. Я боязко глянув на Катюшу, перевів погляд на стелю, потім на зачовгану, давно немиту підлогу (Чаб., Катюша, 1960, 17); На другому побаченні в 1925 році я вже привіз йому [редакторові], як умовилися, зачовганий по редакціях та в аматорів-гуртківчан рукопис своєї повісті «Юхим Кудря» (Ле, В снопі.., 1960, 370).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зачовганий | зачовгана | зачовгане | зачовгані |
Родовий | зачовганого | зачовганої | зачовганого | зачовганих |
Давальний | зачовганому | зачовганій | зачовганому | зачовганим |
Знахідний | зачовганий, зачовганого | зачовгану | зачовгане | зачовгані, зачовганих |
Орудний | зачовганим | зачовганою | зачовганим | зачовганими |
Місцевий | на/у зачовганому, зачовганім | на/у зачовганій | на/у зачовганому, зачовганім | на/у зачовганих |