звеселятися
ЗВЕСЕЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ЗВЕСЕЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. тільки док. Стати веселим; розвеселитися. А поганий Конецьпольський Дуже звеселився; Зібрав шляхту всю докупи, Та й ну частовати [частувати] (Шевч., І, 1951, 65); Я послухаю, ставши в сторонці, Звеселюсь, засумую бува. Щира пісне, звивайся до сонця (Шпорта, Вибр., 1958, 89); // Відчути радість; зрадіти. - Чую, всі ви звеселились, радістю ж і я живу! (Тич., II, 1957, 293); Цар з походу повернувся,- Ледве ворога позбувся. Був від того лютий він,- А дізнавсь, що в нього син, Засміявся, звеселився (Перв., Райдуга.., 1960, 89); // Пожвавішати, збадьоритися. Натомлена, замучена людина - і та під ласкавим поглядом весняного сонечка звеселилася (Л. Янов., І, 1959, 31); - Чого ти рипиш? - не витримав-таки й гнівно кинув батько. Але мати на це не розгнівалася, і ніби навіть трохи звеселилася (Епік, Тв., 1958, 389).
2. тільки недок. Весело проводити час, розважатися, веселитися. Горпина слухає, не спиняє [невістку], бо на те господь і свято дав, щоб люди молилися, а після молитви й звеселялися (Л. Янов., І, 1959, 336); - Радіти треба всьому дому. Співати й звеселятися, Іване Володимировичу (Довж., І, 1958, 413).
3. тільки 3 ос. Оздоблюватися, прикрашатися. Коли пагорби й балки зовсім потемніють - все небо звеселиться грайливими вогнями заводів (Рудь, Гомін.., 1959, 104).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звеселяюся | звеселяємося |
2 особа | звеселяєшся | звеселяєтеся |
3 особа | звеселяється | звеселяються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звеселятимуся | звеселятимемося |
2 особа | звеселятимешся | звеселятиметеся |
3 особа | звеселятиметься | звеселятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звеселявся | звеселялися |
Жіночий рід | звеселялася | |
Середній рід | звеселялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звеселяймося | |
2 особа | звеселяйся | звеселяйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | звеселяючись | |
Минулий час | звеселявшись |