згашати
ЗГАШАТИ, аю, аєш, недок., ЗГАСИТИ, згашу, згасиш, док., перех. 1. Припиняти горіння, світіння; гасити, тушити. А тепер нехай не зарікається Барабаш, гетьман молодий, на славній Україні огнів та тернів згашати (Сл. Гр.); Хіба я можу.. згасити всі пожежі?.. (Фр., II, 1950, 63); [Поміщиця:] Одним сірником спалити можуть [мужики] цілий маєток, і не згасиш (Корн., І, 1955, 152); Коли світло згасили і обляглись, його думки забились по хаті, ліниві, спутані (Коцюб., II, 1955, 275); * Образно. Цілі урагани вітрів били йому в обличчя, ..а згасити того вогню, що пік йому серце, не мали сили (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 37).
2. перен. Не давати розвиватися, придушувати (почуття і т. ін.). Тут давня дружба зріє й пломеніє, Її ніяким бурям не згасить (Рильський, І, 1956, 332); А я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (Криж., Срібне весілля, 1957, 215); Дай мені, земле, такого кохання, Яке б не згасив найпекучіший гнів (Підс., Героїка, 1951, 57).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згашаю | згашаємо |
2 особа | згашаєш | згашаєте |
3 особа | згашає | згашають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згашатиму | згашатимемо |
2 особа | згашатимеш | згашатимете |
3 особа | згашатиме | згашатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згашав | згашали |
Жіночий рід | згашала | |
Середній рід | згашало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згашаймо | |
2 особа | згашай | згашайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | згашаючи | |
Минулий час | згашавши |