зморхлий
ЗМОРХЛИЙ, а, е, розм. Який став зморшкуватим, покрився зморшками. Побачивши сиву, змерхлу матір, відчула [дочка] невимовний жаль: якою самотньою доживає мати віку... (Ле, Хмельницький, І, 1957, 61); // Скручений, зморщений. Стояв дебелий дуб в торішньому, у висохлому листі: жовтогаряче, зморхле й неживе, воно ще опадати не хотіло! (Голов., Поезії, 1955, 42).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зморхлий | зморхла | зморхле | зморхлі |
Родовий | зморхлого | зморхлої | зморхлого | зморхлих |
Давальний | зморхлому | зморхлій | зморхлому | зморхлим |
Знахідний | зморхлий, зморхлого | зморхлу | зморхле | зморхлі, зморхлих |
Орудний | зморхлим | зморхлою | зморхлим | зморхлими |
Місцевий | на/у зморхлому, зморхлім | на/у зморхлій | на/у зморхлому, зморхлім | на/у зморхлих |