знебулий
ЗНЕБУЛИЙ, а, е, діал. Який виснажився, знесилився, стомившись від чого-небудь. Цілу ніч я потім кидавсь Змучений, зовсім знебулий, На соломі - бо перини Не було в Ураки в хаті (Л. Укр., IV, 1954, 175).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знебулий | знебула | знебуле | знебулі |
Родовий | знебулого | знебулої | знебулого | знебулих |
Давальний | знебулому | знебулій | знебулому | знебулим |
Знахідний | знебулий, знебулого | знебулу | знебуле | знебулі, знебулих |
Орудний | знебулим | знебулою | знебулим | знебулими |
Місцевий | на/у знебулому, знебулім | на/у знебулій | на/у знебулому, знебулім | на/у знебулих |