знепритомнілий
ЗНЕПРИТОМНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знепритомніти; // у знач. прикм. Напружуючи всі сили, Галя і товаришки несли попід руки знепритомнілу Тамару (Хижняк, Тамара, 1959, 200); // у знач. ім. знепритомнілий, лого, ч.; знепритомніла, лої, ж. Людина, що втратила притомність. Кожної хвилини знепритомнілий міг очуняти і тоді ще з більшою люттю здійснити свій намір (Головко, II, 1957, 611).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | знепритомнілий | знепритомніла | знепритомніле | знепритомнілі |
Родовий | знепритомнілого | знепритомнілої | знепритомнілого | знепритомнілих |
Давальний | знепритомнілому | знепритомнілій | знепритомнілому | знепритомнілим |
Знахідний | знепритомнілий, знепритомнілого | знепритомнілу | знепритомніле | знепритомнілі, знепритомнілих |
Орудний | знепритомнілим | знепритомнілою | знепритомнілим | знепритомнілими |
Місцевий | на/у знепритомнілому, знепритомнілім | на/у знепритомнілій | на/у знепритомнілому, знепритомнілім | на/у знепритомнілих |
знепритомніти
ЗНЕПРИТОМНІТИ, ію, ієш. Док. до непритомніти. На другий день тато захворів. Жалівся на важку голову, дихав хрипло і тяжко, а потім і зовсім знепритомнів - почав марити (Дім., І будуть люди, 1964, 35); Бахнув постріл, щось ударило по голові, і Федя знепритомнів, падаючи на човен всією вагою свого тіла (Трубл., І, 1955, 99).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знепритомнію | знепритомніємо |
2 особа | знепритомнієш | знепритомнієте |
3 особа | знепритомніє | знепритомніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | знепритомнів | знепритомніли |
Жіночий рід | знепритомніла | |
Середній рід | знепритомніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знепритомніймо | |
2 особа | знепритомній | знепритомнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | знепритомнівши |