зрощений
ЗРОЩЕНИЙ, а, е 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зростити. А навкруг - які навкруг хліба!.. Зрощені руками трударів Колоски, що й вітер не хита (Гірник, Сонце.., 1958, 28); Я внук гречкосія, Я син агронома, Я зрощений в місті інтелігент (Мур., Осінні сурми, 1964, 23); Радянським людям, вихованим Комуністичною партією, зрощеним соціалістичним ладом, притаманні почуття свідомості і громадського обов'язку (Ком. Укр., 10, 1962, 20); // зрощено, безос. присудк. сл. Цією роботящою рукою І колос зрощено, і зведено твій дім! (Бичко, Вогнище, 1959, 25).
2. у знач. прикм. Який зрісся. Брови її високі і зрощені в'юнкою чорною гадючкою на чолі білому чорніли,- щось недобре віщували (Вовчок, І, 1955, 243).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зрощений | зрощена | зрощене | зрощені |
Родовий | зрощеного | зрощеної | зрощеного | зрощених |
Давальний | зрощеному | зрощеній | зрощеному | зрощеним |
Знахідний | зрощений, зрощеного | зрощену | зрощене | зрощені, зрощених |
Орудний | зрощеним | зрощеною | зрощеним | зрощеними |
Місцевий | на/у зрощеному, зрощенім | на/у зрощеній | на/у зрощеному, зрощенім | на/у зрощених |