зільник
ЗІЛЬНИК, а, ч., діал. 1. Квітник. Зоня з Юзею ходили по зільнику і рвали квіти для незчисленних китиць та віночків (Л. Укр., III, 1952, 649); Збираю з ..осінньої флори дещо до зільників для себе і для школи (У. Кравч., Вибр., 1958, 317).
2. Горщик для квітів; вазон. Здається, підвіконня густо заставлене зільниками, що прозора стума од їх стоїть в опочивальні (Вас., І, 1959, 239).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зільник | зільники |
Родовий | зільника | зільників |
Давальний | зільникові, зільнику | зільникам |
Знахідний | зільник | зільники |
Орудний | зільником | зільниками |
Місцевий | на/у зільнику | на/у зільниках |
Кличний | зільнику | зільники |