карбід
КАРБІД, у, ч., хім. Речовина, що утворюється внаслідок сполучення металу або металоїду з вуглецем. При високих температурах вуглець вступає в реакції сполучення з багатьма металами, утворюючи так звані карбіди металів (Хімія, 9, 1956, 109); Від грюкотіння та задушливого повітря, насиченого фарбами, мастилом, карбідом, зовсім чманіє у голові і рябіє в очах (Баш, На.. дорозі, 1967, 133).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | карбід | карбіди |
Родовий | карбіду | карбідів |
Давальний | карбідові, карбіду | карбідам |
Знахідний | карбід | карбіди |
Орудний | карбідом | карбідами |
Місцевий | на/у карбіді | на/у карбідах |
Кличний | карбіде | карбіди |