констатувати
КОНСТАТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. Установлювати, відзначати наявність чого-небудь. Констатую факт, що в тебе енергії.. нема (Стеф., III, 1954, 37); Лікарі констатували звичайну втому горла (Ле, Право.., 1957, 58).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | констатую | констатуємо |
2 особа | констатуєш | констатуєте |
3 особа | констатує | констатують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | констатуватиму | констатуватимемо |
2 особа | констатуватимеш | констатуватимете |
3 особа | констатуватиме | констатуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | констатував | констатували |
Жіночий рід | констатувала | |
Середній рід | констатувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | констатуймо | |
2 особа | констатуй | констатуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | констатуючи | |
Минулий час | констатувавши |