коханнячко
КОХАННЯЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до кохання. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. не зна він - а сумує! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76); Цілую тебе, друже мій, серденько моє, коханнячко солодке (Коцюб., III, 1956, 170); [Маруся:] Спасибі тобі, мій батеньку. За твоє коханнячко! (Н.-Лев., II, 1956, 432).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коханнячко | коханнячка |
Родовий | коханнячка | коханнячок |
Давальний | коханнячкові, коханнячку | коханнячкам |
Знахідний | коханнячко | коханнячка |
Орудний | коханнячком | коханнячками |
Місцевий | на/у коханнячку | на/у коханнячках |
Кличний | коханнячко | коханнячка |